Доповідь "Медіаосвіта"

Незважаючи на те, що вже протягом значного часу в світі розробляється теорія та практика медіаосвіти, остаточної визначеності в цьому терміні ще немає. Важливу роль у становленні та розвитку медіаосвіти відіграло ЮНЕСКО. Вважається, що вперше термін «медіаосвіта» був вжитий у 1973 р. на спільному засіданні сектору інформації ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно та телебачення.

В документах ЮНЕСКО вказується, що медіаосвіта – це
навчання теорії та практичним умінням для опанування сучасними мас-медіа, які розглядаються як частина специфічної, автономної галузі знань у педагогічній теорії та практиці; її слід відрізняти від використання медіа як допоміжних засобів у викладанні інших галузей знань, таких як, наприклад, математика, фізика чи географія. Як бачимо, фахівці ЮНЕСКО чітко відокремлюють опанування медіа від їх використання як знаряддя при навчанні іншим наукам.

Вважається, що медіаосвіта пов’язана з усіма видами медіа (друкованими, графічними, звуковими, візуальними, тощо) і різними технологіями. Вона має дати людям можливість зрозуміти, як масова комунікація використовується в їхніх соціумах, навчитися використовувати медіа в комунікації з іншими людьми; забезпечує знання того, як: 1) аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти; 2) визначати джерела медіатекстів, їх політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси, їх контекст; 3) інтерпретувати медіа тексти і цінності, що розповсюджують медіа; 4) добирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіа текстів та набуття зацікавленої в них аудиторії; 5) отримання можливості вільного доступу до медіа як для сприйняття, так і для продукції. На думку фахівців ЮНЕСКО, медіаосвіта є частиною основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження і права на інформацію та є інструментом підтримки демократії. При цьому медіаосвіта рекомендується для запровадження в національні навчальні плани всіх держав, у систему додаткової, неформальної та «пожиттєвої» освіти. Тут особливо важливою є думка про те, що медіаосвіта належить до основних прав людини і що вона повинна тривати, вдосконалюватися протягом усього життя

Австрія

Медіаосвіта була офіційно інтегрована в обов’язкові дисципліни австрійських початкових та середніх шкіл у 1973 році. Вона стала частиною державної освітньо-культурної політики і отримує цілеспрямовану підтримку Міністерства освіти. У Міністерстві освіти Австрії діє спеціальний відділ, який опікується медіапедагогікою. Курси з медіа культури читають в університетах, молодіжних медіацентрах, де відбуваються заходи для різних типів аудиторії. Ці зусилля підтримуються значним числом публікацій, спеціальних журналів, науково-методичною діяльністю. Важливу роль в поширенні медіаосвіти в Австрії відіграє асоціація AFMK («Рух на підтримку медіакомпетентності»). Новий освітній стандарт, який передбачає інтеграцію медіаосвіти в шкільні дисципліни для учнів з 6 до 19 років розпочав діяти в Австрії з 1994 року. Медіапедагоги проводять практичні заняття на матеріалі медіатекстів, намагаючись розвивати критичне мислення у школярів. Медіаосвітні заняття охоплюють основи візуальної грамотності, медіастереотипізації, мови медіа, формують навички з побутування медіа в суспільстві на демократичних засадах. У 2001 році Федеральне Міністерство освіти, науки і культури оприлюднило новий Наказ щодо медіаосвіти. Він спрямований на те, щоб критично і аналітично інтегрувати в систему освіти, окрім традиційних ЗМІ, нові медіа, зокрема Інтернет.

Один зі значних проектів, котрий підтримала Асоціація видавців газет Австрії (Austrian Newspapers’ Association\Verband Österreichischer Zeitungen), передбачає забезпечення шкіл безкоштовною передплатою на газети, проводить конкурси серед учнів тощо. Існують і інші приклад співробітництва між школами та журналістами (у сфері преси, телебачення, радіо й Інтернету). Зокрема, учні створюють шкільні інтернет-сайти.

Провідні організації в сфері медіаосвіти Австрії

Відділ медіапедагогіки, освітніх медіа та медіа послуг Міністерства освіти, науки та мистецтва опікується підвищенням обізнаності з медіа грамотності та є уповноваженим державним органом у цій сфері. Він надає інформацію, акумулює результати досліджень, робочі матеріали, проводить консультації з медіа грамотності в Австрії. Однією з функцій відділу є добір та надання рекомендацій щодо аудіовізуальних навчальних матеріалів і контроль за змістом фільмів задля уникнення доступу молоді до небажаного контенту. З жовтня 1992 року відділ видає спеціалізований журнал Medienimpulse.

Окрім того, існує значне число недержавних організацій, які об’єднані місією забезпечення доступу до медіа освіти в Австрії. У багатьох випадках ці асоціації невеликі та працюють лише на місцевому рівні. Більшість із них пропонують здобуття навичок із критичного розуміння впливу медіа, але є також деякі інституції, які розвивають навички з критичного розуміння медіа контенту та представлення дійсності медіями. Існують також невеликі ініціативи, які намагаються використовувати можливості нових медіа для інтеграції в роботі з емігрантами та знедоленими групами населення. Але зусилля цих організацій зазвичай не охоплюють усе населення країни.

В Австрії існує  он-лайн-платформа (www.oefeb.at) для медіапедагогів, яка розроблена Австрійським Міністерством освіти, науки та мистецтва і спрямована на надання інформації студентам, вчителям та учням про те, як виробляти й управляти медіа. Ця інтерактивна платформа для інтегративної діяльності засобів масової інформації в школах пропонує школярам, студентам та вчителям матеріал для практичної медіаосвіти. Вона містить основні відомості у формі лекцій і семінарів, де практичні курси об’єднані за темами кіно, радіо та відео. Тематично вона пов’язана з проблемою впливу медіа на систему ціннісних орієнтацій.

Mediamanual – це Форум, який вручає щорічні нагороди з медіа грамотності з метою промоції медіа компетенції як політичної, соціальної, культурної та особистої кваліфікації в критичному використанні медіа. Він орієнтований на вчителів, студентів і людей, які цікавляться медіапродукцією.

Австрійський Кіноінститут (Österreichisches Filminstitut, www.fi lminstitut.at) – був заснований у 1981 році для забезпечення підтримки австрійської кіноіндустрії в її культурних та економічних аспектах, а також для подальшого розвитку традицій австрійської кінематографії. Його діяльність засновується на Законі про субсидії (“Filmfoerderungsgesetz”), відповідно до якого Кіноінститут є юридичною особою публічного права. Його медіа освітні кампанії та ініціативи спрямовані на:

• підтримку презентації австрійського фільму усередині країни і закордоном,

• підтримка австрійського міжнародного спільного виробництва,

• підтримка співробітництва між кіно- і телевиробниками

У Німеччині педагоги розглядали медіа досить довго (впродовж 1960–1990-хроків), переважно як технічні засоби навчання, а не як предмет для загального вивчення у системі регулярної освіти.

У Німеччині медіаосвіта розпочала входити інтегровано в шкільні курси суспільних наук, мистецтва, географії з кінця 1980-хроків. Велика кількість учителів використовує елементи медіаосвіти під час уроків, де передбачено цикл творчих завдань на матеріалі:

- зображення (фото, слайди, малюнки, комікси);

- аудіовізуальні медіа (фільми, відеозаписи, телепрограми);

- преса (газети, журнали);

- мультимедіа (CD-ROM, Інтернет, електроннапошта).

Уряд Німеччини вважає, що використання сучасних інформаційних та комунікаційних технологій є ключем до підвищення якості знань та зростання інновацій. Медіаграмотність і медіаосвіта сьогодні розглядаються як основні виклики для розвитку країни.

 Медіаграмотність в шкільній освіті

«Медіакомпетентність слід розглядати як основне завдання, яке стоїть перед шкільною освітою. Вона може бути визначена як загальний принцип в освіті, і самовизначатись як творення соціальної відповідальності. Медіаосвіта у школах має орієнтуватись на цей загальний принцип» – говориться в Матеріалах зі шкільного планування, директивному документі Міністерства освіти ФРН. Специфікою розвитку медіа освітніх ініціатив у ФРН є та обставина, що кожна з федеральних земель самостійно приймає рішення щодо введення медіаосвіти, як окремого предмета чи інтегрально в навчальні шкільні плани. Кожна федеральна земля має свої власні ініціативи і конкретні закони щодо медіаосвіти і медіаграмотності. Поряд із цим існує низка загально німецьких ініціатив і програм. З 2001 року кожна школа в Німеччині має доступ до Інтернету. За допомогою загальнонаціональної програми «Нові медіа в освіті» були створені відповідні умови у шкільній освіті, які піднесли Німеччину на провідну позицію в світі у плані технологічної оснащеності шкіл. Головна мета програми «Нові медіа в освіті» – розробка нового програмного контенту для середніх шкіл. І сьогодні на порядку денному постає питання, яким чином нові медіа мають стати частиною повсякденного освітнього життя.

Програма «Нові медіа в освіті», яка здійснюється за підтримки Федерального Міністерства Освіти та Досліджень (BMBF), опікується умовами, які забезпечують перехід від навчання за допомогою підручника до мультимедійного навчання. Спеціально для школи розробляють заходи координації значного числа стандартних навчальних матеріалів з цифровим середовищем, яке перебуває поза стінами школи. Так, було докладено чимало зусиль для заміни значної кількості стандартних навчальних матеріалів цифровими системами, що допомогло сконцентрувати увагу учнів на власне навчанні та забезпечило зв’язок навчання з організованим плануванням навчального процесу позакласними кімнатами. Мультимедійні матеріали та навчальні матеріли, які розробили деякі вчителі на основі власного досвіду на сьогодні стали доступні й іншим учителям у рамках програми «Вчитель-Он-Лайн». На сьогодні німецький уряд здійснив цілу низку заходів із метою імплементації ІТ в систему шкільної освіти, щоб на їхній платформі здійснювати інноваційні медіапроекти. Подібну діяльність також слід розглядати в контексті впровадження медіаграмотностіі, зокрема, цифрової грамотності. Ці заходи кореспондуються з програмою SEMIK (систематичним введенням медійних, інформаційних і комунікаційних технологій у навчальний і освітній процеси) разом і з новими медіа як впровадження культури нових технологій у школі. Поряд із цим слід відзначити велику увагу федерального уряду до просування участі та знайомства жінок з новими технологіями, і зусилля ці дуже успішні, позаяк відсоток жінок, які використовують нові технології, значно зріс. Провідні організації у сфері медіаосвіти Німеччини Федеральний департамент з визначення міри шкідливості ЗМІ для підлітків(jugendgefährdende für Medien Bundesprüfstelle (BPjM)). Мета його діяльності – захист дітей і підлітків Німеччини від контакту з медіа, які несуть шкідливий чи небезпечний контент. Робота цього органу відбувається відповідно до «Закону про захист молоді» (Jugendschutzgesetz – JuSchG). BPjM відстежує відео, DVD, комп’ютерні ігри, аудіо записи і CD, друковані медіа і зміст інтернет-сайтів стосовно наявності елементів непристойності чи жорстокості та антисемітських чи расистських висловлювань. BPjM може діяти лише на прохання інших адміністративних установ – тільки після офіційного звернення чи запиту він зобов’язаний провести експертизу і вжити заходів.

Правління BPjM, яке приймає рішення, складається з 12 членів. І з них 8 – представники різни соціальних організацій (мистецьких, літературних, представники громад, індустрії розваг, освіти, церков) та 3 представники системи юриспруденції Асоціація медіаосвіти і комунікаційної культури Німеччини (Gesellschaft für Medienpädagogik und Kommunikationskultur) Асоціація медіаосвіти і комунікаційної культури Німеччини заснована в 1984 році, як організація-платформа, яка об’єднує професіоналів і експертів, котрі працюють у сфері освіти, науки, культури та медіа. Мета діяльності асоціації – сприяння розвитку медіа грамотності як відповідальної комунікаційної культури. Один з найвідоміших медіа освітніх центрів Німеччини існує в Касельському університеті. Тут працює центр медіа педагогіки під керівництвом проф. Б. Бахмайера (Ben Bahmaier). Центр співпрацює з вищими навчальними закладами у Франції, Італії та Іспанії, здійснює науково-дослідницькі проекти з підготовки майбутніх медіапедагогів. Медіакультура вивчається в більшості німецьких університетів. Окрім того, що в країні існують авторитетні науково-дослідницькі інститути, такі як Національний інститут кіно, науки і освіти (Institute fur Film Und Bild im Wissenschaft: FWU), котрий публікує спеціальні видання і укладає спеціальні посібники для шкіл (відеокасети, брошури, книги тощо)

Роблячи висновки, треба відзначити, що у документах міжнародних організацій, медіаосвіта розглядається як навчання навичкам опанування медіа. Фахівці ЮНЕСКО вважають, що медіаосвіта як частина прав на самовираження та інформацію належить до основних прав та свобод людини. Також сталою є думка, що медіаосвіта має тривати все життя людини. Важливу роль відіграє розуміння медіа як автономного утворення, відносно якого людина має відігравати активну та самостійну роль, не тіль-ки не ідентифікуючи себе з медіа, а й займаючи до них постійну критичну позицію. Частина західних вчених вважає, що для ефективної медіаосвіти необхідна участь учнів у створенні медіапродукції. Мабуть, вважається, що таким чином учні навчаться сприймати журналістику як практичне заняття, а не сакральну галузь, і будуть більш критично сприймати результати праці журналістів. Вчені вважають, що медіаосвіта корінним чином відрізняється не тільки від навчання за допомогою медіа, а й від вивчення самих медіа. Метою медіаосвіти визнається досягнення медіаграмотності. Важливість медіаосвіти в сучасному світі обумовлена тим, що масмедіа в умовах глобалізації та інформаційного суспільства часто вирішально впливають на те, яким ми сприймаємо навколишній світ. Але часто медіа безвідповідально ставляться до своєї функції чесно та правдиво інформувати про події та факти дійсності. Тобто віртуальна картинка світу часто сильно відрізняється від картинки реальної. Медіаосвіта дає людині можливість самозахисту, вчить критично сприймати медійні повідомлення.

Аналіз ситуації в медіаосвіті німецькомовних країн дозволяє робити висновок, що там сьогодні серед основних цілей медіаосвіти домінують – виховання активного громадянина демократичного суспільства, розвиток медіакомпетентності, критичного самостійного мислення як школярів і студентів, так і масової аудиторії в цілому, розвиток практичних умінь використання медіа, включаючи створення власних медіа текстів, захист дитячої аудиторії від шкідливого медійного впливу.