Андріївські вечорниці

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

Мета: відтворити обряд проведення вечорниць і показати красу; виховувати бажання відроджувати  і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Вчитель: 13 грудня одне з великих та улюблених свят — день Св. Андрія Первозванного або, як у народі називають, свято Калити. Народні тра­диції міцно переплелися з релігійними та дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь свят­кувала як «Андріївські вечорниці». Готувалися до них у складчину. До однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готу­вали пісну вечерю. І обов’язково пекли калиту — цю найвеличнішу ознаку свята. Печуть калиту із прісного тіста у вигляді тонкого коржа, посередині з отвором, адже рік «стоншився». Прикрашають родзинка­ми, маком. Дівчата цього вечора ворожи­ли на заміжжя: чи швидко їх віддадуть та яким буде майбутній чоловік. Сьогодні й ми з вами повернемося в мину­ле, щоб відчути красу цих обрядів. Пропонуємо завітати до однієї з українських хат, де на нас уже чекають гостинні господарі.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой – йой! Куди все поділося?

 (чути сміх, Господиня схоплюється. Заходять дівчата)

Зозуля: Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Кот: Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Гаманюк: Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Цибульська: Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.

Куликовська: Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Замрига: Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.

Господар: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Господиня: Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Воронцова: Щоб вони разом із нами  Музика          Дівчата беруть приладдя
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.

(Дівчата співають пісню «Ой у вишневому саду»)

Ой у вишневому саду,
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А ти мене все не пускав.
Ти милий мій, а я твоя,
Дивись, яка зійшла зоря,
Проснеться матінка моя –
Буде питать, де була я.
А ти їй дай такий отвіт:
Яка чудова майська ніч.
Весна іде, красу несе,
А тій красі радіє все.
Доню моя, не в тому річ,
Де ти гуляла цілу ніч, –
Чому розплетена коса,
А на очах бринить сльоза?

Коса моя розплетена,
Її подруга розплела,
А на очах бринить сльоза,
Розлука з милим в нас була.
Мамо моя, ти вже стара,
А я щаслива й молода,
Я жити хочу, я люблю!
Мамо, не лай доню свою.

Чути грюкіт за дверима

Барчук: Ой там щось грюкнуло.

Господар: То вам почулося.

(Знову стукіт. Дівчина виглядає і тягне хлопця).

Кот: Ви ж бачите, хотів нам двері зав’язати, щоб ми вийти не змогли.

Гаманюк: А це ти хотів нам шкоди наробити?

Барчук: Дівчатонька, а давайте, покараємо його.

Войтович: А як, як, що ж йому придумати?

Кот: (приносить відро води) А давайте кинемо його у воду.

(Підступають гуртом до хлопця.)

Савченко: Дівчатонька, миленькі, змилуйтесь, відпустіть! Я ж лише пожартувати хотів, я ж десятому закажу, тільки ж відпустіть!

Гаманюк: Відгадаєш наші загадки, відпустимо.

Кот: А як ні, то кинемо тебе у воду! (хором) Таки знай!

Савченко: Здаюсь, загадуйте!

Загадки

Шостак:

1.  Ходять, ходять, а в хату не заходять.

Воронцова: А ну ж бо таку:

2. Людей годую, а сама голодна.

Гаркот: Добре, а таку:

3. На дірявім мості, танцюють гості.

Цибульська:

4. Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий.

Куликовська:

5. Пусти з гори – не розіб’ється,

    Пусти на воду – розсиплеться.

6. Сам не біжить, а стояти не дозволяє.

Зозуля: Цю точно не відгадаєш:

7. Як прийде зима й свята

    Серед них і Калита.

    В християнстві день – подія!

    Адже свято – це Андрія!

Савченко: Здаюсь, дівчатонька, голубоньки, відпустіть (стає на коліна), а я вам хлопців приведу.

Кот/Гаманюк: (ті що по-під руки тримають): А правда, приведеш?    Музика

Савченко: Чесне слово, приведу, тільки ж відпустіть.

Кот/Гаманюк: Дивись же, не підводь.

Савченко

(просить, жалібно співає)  Ой джиґуне!

Чи я тату не доріс

Чи я тату переріс

Чи не рублена хата

Що не люблять дівчата.

Господиня: Ось подивіться, дівчатонька, яку я вам гарну калиту виробила, а тепер її треба в піч саджати, щоб гарно випеклась. Повторюйте за мною:

                   Гори, вогонь, ясно,

                   Спечи нам Калиту красну,

                   Щоб ми її кусали

                   І горя не знали.

         От піч вже вогнем надихалася і напалилася, пора й Калиту саджати.

         (Несе Калиту до печі).

 Господиня. Софійко, а ну окропи перед Калитою дорогу!

Войтович: “Водице – студенице, окропи Калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні та веселі!”

         (Господиня несе та ставить Калиту в піч)       Музика

 Господиня. Уже все в печі. Ось ще вареники допоможіть ліпити.

         (Дівчата ліплять вареники).

         Господиня. Давайте заспіваємо, дівчата, доки хлопці прийдуть.

Співають пісню «В саду гуляла»

В саду гуляла, квіти збирала,
В саду гуляла, квіти збирала,
Кого любила, причарувала.

Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер до віку любити мушу.

Я виходила, тебе не було,
Я виходила, тебе не було,
Я постояла та й повернула.

Більше не вийду, з тобой не стану,
Більше не вийду, з тобой не стану,
Пришлю ти сестру, сестру Оксану.

А я з сестрою всю ніч простою,
А я з сестрою всю ніч простою,
Не та розмова, що із тобою.

Не та розмова, не тії слова,
Не та розмова, не тії слова,
Не біле личко, не чорні брова.

Господиня. Подивимося, чи спеклася наша Калита.

         (Виймає Калиту із печі. Кожна дівчина виймає квітку, чи калину, або стрічку і прикрашає Калиту. Її передають із рук в руки).

         Господиня. Прикрашайте, дівчата, Калиту, прикрашайте! Побажання примовляйте! Чия квіточка з самого низу буде – та й заміж перша піде. На яку сторононьку, та й покриють головоньку. У Тетяни молодий зі сходу буде. А Анастасію на захід заведе. Вікторію на північ, а Софійку на південь.

Мигляс Н:

         Ой, Калита, Калита,

         Із чого ти вилита?

Замрига:

        Ой, я з жита сповита,

         Ой, я сонцем налита,                    Музика

Зозуля:

         Для красного цвіту,

         По білому світу.

         (Прикрашену Калиту поставили на стіл).

         (За дверима чути стукіт та пісню «Маруся»).

Розпрягайте, хлопці, коней
Та й лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
Приспів:
Маруся раз, два, три, калина,
Чорнявая дiвчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина,
Чорнявая дiвчина в саду ягоди рвала.
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду...
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі стрічка голуба.

 Засадко: Добрий вечір, господині!

         (Кланяється).

Киричук: Добрий вечір всім дівчатам!

         (Кланяється).

 Савченко:  З Калитою будьте здорові!

Брукалюк:  З Калитою золотою!

Панасевич: З пресвітлим святом!

Мигляс Н: Мерщій калиту кусати. Хто буде Коцюбинським, а хто Калитинським? Музика

(Починається головне дійство свята — кусання калити. Ведучі виносять калиту, прив’язують червоною стрічкою до палиці. Таким чином калиту тримають на висоті людського зросту. Виконуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують певні слова. Стрибаючи на коцюбі від порога забігає 1 хлопець (Пан Коцюбинський), біля калити стоїть 2 хлопець (Пан Калитинський).                                     Панасевич+Філюк

Пан Коцюбинський:   Добрий вечір, пане Калитинський!

Пан Калитинський:   Доброго здоров’я, пане Коцюбинський! Якими вітрами сюди потрапив?

Пан Коцюбинський:   Та їхав я лісами, полями до дівчат з гарними бровами. Та ось кінь захрапав. Бачу, горить вогник у вікнах, ось сюди і завітав.

Пан Калитинський:   Ну й кінь у тебе гонористий, та ще й фицає. Та чого ж ти сюди приїхав?

Пан Коцюбинський:   Калиту кусати!              

Пан Калитинський:   А я буду по писку писати!

Пан Коцюбинський:   А я вкушу!

Пан Калитинський:   А я вмажу!

Пан Коцюбинський:   А я сміятися, щоб не трапилось, не буду!

Пан Калитинський:   Спробуй! Засмієшся — весь писок сажею вимащу!

Бондарук+Засадко

— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!
— Куди ідете?
— Іду калиту кусати.
— А я буду по писку писати!                                                                                                 Музика
— А я вкушу!
— А я впишу!                    

Мигляс Н+Воронцова

- Ще ні разу не стрибала, калити не кусала.

- Людоньки, людоньки, а мені можна?

- Що можна?

- Відкусити шматок калити.

- А навіщо?

- Як і всі хочу щастя знайти.

- Ну-ну! Кусай та усіма зубами, щоб найщасливіша бу ла поміж нами.

                                                                                 

 (Завдання Калитинського розсмішити Коцюбинського. Якщо розсмішить, той кусати калиту не буде. Його вимажуть сажею. Якщо ні, то має право калиту кусати. По черзі до калити під’їжджають усі парубки)

Брукалюк+Зілюк+Зозуля+Мигляс Н

Виключається світло, чути шум, до залу входять кум Панько і пан Кумко. У темряві не помічають один одного, стукаються лобами і падають на підлогу.

Кум Панько. І кого це тут нечистий носить?

Пан Кумко. Та це ж я, куме!

                       Вмикається світло.

Кум Панько. А це ви, куме, здоровенькі були!

Пан Кумко. І вам доброго здоров’ячка, куме!

От моя знову світло економить, так і вбитися недовго.                ( Чухає лоба ).

Кум Панько. А чого це ви, куме, бігли, як переляканий?

Пан Кумко. Так воно, бач, оце хотів піти на вечорниці. А коло сусідського двору причепився чийсь собака, та такий злий, що ледве штани не полатав! А ви, куме, теж захекались, ніби від цуцика втікали…

Кум Панько. Від якого там цуцика, куме, від справжнього

вовкодава, від моєї Одарки. Гналась з качалкою за мною аж дві вулиці, тоді відстала, заморочилася, мабуть.

Пан Кумко. Так, куме, жінка у вас, як бенгальська тигриця, а голосочок у неї, як труба Ієрихонська… А чи не вона ото виводить?

Кум Панько. Ой, ховаймося, куме!

Вдають, що ховаються та це їм не вдається .

Одарка. Ось де ти! ( Підступає до кума Панька, той ховається за пана Кумка ).

Чи не казала я тобі, коли оженився, щоб по вечорницях не ходив і не волочився?!

Пан Кумко. Чого ви, кумасю, так на кума напосілися?

Одарка. Бо вдома нічого не робить. Тільки їсть та спить усе! Учора буджу його: „Чуєш, вставати час! Втретє вже півень кукуріка! Годі тобі спати!” А він: „Півень? Невелика птиця. Хай співає на здоров'я, коли вже не спиться!”

( Бере качалку і жене кума Панька додому ).

Пан Кумко. Чи ви бачили, люди добрі, яка напасть на кума?

Та якби моя жінка на мене хоч трошки голос підняла, то я б… 

Чути здалеку: „Миколо! Де тебе дідько носить?! Ану додому!”.

Пан Кумко. Ну, значиться, до побачення, люди добрі. 

( Вибігає з криком: „Іду, моя люба!” ). 

Пісня «Од Києва до Лубен»

Од Києва до Лубен
Насіяла конопель.
Приспів:
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам!

Од Ніжина до Прилуки
Та побила закаблуки.

Од Полтави до Хорола
Черевички попорола.

А мій батько чоботар,
Черевички полатав.
Запряжу я козу в віз
Та й поїду по рогіз.

Запряжу я півня в сани
Та й поїду до Оксани.

Запряжу я барана –
Куди люди, туди й я.

Замрига+Киричук

___ дівчина. А давайте позмагаємось: хто кого перебалакає? 

Дівчина. Далеко, далеко, аж у Гаврила на току.

___ хлопець.    Що ж ти там робила?

Дівчина.             Вуздечку плела.

Хлопець.            Де ж та вуздечка?

Дівчина.             На коня накинула.

Хлопець.            Де ж той кінь?

Дівчина.             За ворота пішов.

Хлопець.            Де ж ті ворота?

Дівчина.             Вода винесла.

Хлопець.            А де ж та вода?

Дівчина.             Півні випили.

Хлопець.            А де ж ті півні?

Дівчина.             На гору пішли.

Хлопець.            А де ж та гора?

Дівчина.             Миші згризли.

Хлопець.            А де миші?

Дівчина.             Коти з’їли.

Хлопець.            А де ж ті коти?

Хлопець. Давайте, давайте. Цур, я починаю. Чи-чи-чи, сороко, де ти була?

Дівчина. Сиділа у тебе на печі, їла собі калачі! Ось так!                          Музика

Хлопець. За те, що ви, дівчатка, такі балакучі й нас перемогли, тримайте від нас гостинці.

( Вручає дівчатам цукерки)

Пісня «Ой на горі два дубки»

Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки
Та й злилися до купки.

Вітер дубом хитає,
Вітер дубом хитає, хитає,
Козак дівку питає.

– Ой, дівчино, чия ти?
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи підеш ти гуляти?

– Не питайся чия я,
Не питайся чия я, чия я,
Як ти вийдеш, вийду я.

– А я в батька один син,
А я в батька один син, один син,
Погуляю хоч би з ким.

– А я донька мамчина,
А я донька мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена.

Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки
Та й злилися до купки.

Арсенюк+Наумова

Хлопець. А хочете я вам таке розкажу, таке...Тут такого ніхто не чув!

Дівчина. Ой-ой-ой! Ніхто таки зроду...А ти звідки знаєш?

Хлопець. Сорока на хвості принесла. Ось, слухай!

Йшов Панас, упав у квас,

Перекинув діжку, виломив ніжку.

Узяв підводу, пішов по воду,

Рубав обухом, врубав води краху,

Повіз продавати та не винесе із хати. Прийшла Палажка, наварила бражки, Старий кінь напився та й омолодився, Пішов запрягати, Панаса поганяти. Панас впрягся у віз та й побіг униз, На горі спіткнувся, на дуб навернувся... Ой так чи не так , чи то шпак, чи то грак. Музика

Дівчина. Ото нагородив! Якась нісенітниця!

Хлопець. Ти диви, вгадала. Так і є - нісенітниця!

Пісня «Ти ж мене підманула»

Підманула

Ти казала в понедiлок - пiдем разом по барвiнок.

Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.

Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.

Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.

Я ж тебе, я ж тебе пiдманула/ пiдвела.

Я ж тебе, молодого, з ума розуму звела.

Я казала у вiвторок - поцiлую разiв сорок.

Ти прийшов, мене нема, пiдманула, пiдвела.

Я ж тебе пiдманула, я ж тебе пiдвела.

Я ж тебе, молодого, з ума розуму звела.

Ти ж його пiдманула, ти ж його пiдвела.

Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.

Ти казала у середу - пiдем разом по череду.

Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.

Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.

Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.

Я казала у четвер - пiдем разом на концерт.

Ти прийшов, мене нема, пiдманула, пiдвела.

Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.

Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.

Ти казала у п'ятницю - пiдем разом по пшеницю.

Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.

Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.

Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.

Я казала у суботу - пiдем разом на роботу.

Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.

Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.

Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.

Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.

Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.

Я казала у недiлю - пiдем разом на весiлля.

Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.

Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.

Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.

Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.

Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.

Господиня. Гарної знаєте. Оце послухаю і на серці веселіше.

Воронцова: Тітонько, а розкажіть звідки пішов отой звичай ворожіння чи гадання на Андрія?

Господиня. Розкажу. Я від старих людей чула, Андрія називають Первозваним, бо саме його та брата Симона Ісус зробив своїми першими учнями. Вони були здатні зцілювати людей. Люди стали вірити, що саме в ніч народження Апостола Андрія можуть збутися всі бажання. Треба вірити, бо без віри гадання не має сили. Дівчата, а ви хочете знати свою долю?

Дівчата. Хочемо, дуже хочемо.

Господиня: Пропоную дівчатам про свою долю дізнатись. Колись, щоб знати, котра з Вас швидше заміж вийде, складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата,спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! (Дівчата роззуваються).

Господиня: Ось побачили хто у нас перша заміж вийде.

Шостак:    Цікаво ще знати, як буде зватися чоловік. Виходить дівчина на вулицю і питається першого зустрічного чоловіка:

 — Дядьку, як вас звати?

Наші люди цьому не дивуються, бо ж кожний знає, в чому річ. Почувши питання, прохожий дає відповідь. Наприклад: «Михайлом!». Це значить, що майбутній чоловік теж буде зватися Михайлом.

Гаркот:    А мені бабуся казали, що колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали тарілки і ставила під неї речі: хустку, ключ, квітку, перстень. Котра витягувала хустку — буде щаслива, коли квітку — ще дівуватиме, ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля). Давайте дівчата перевіримо, кому яка доля судилася. (Проводиться ворожіння).

Господиня:    Дівчата, а ви пили сьогодні воду? Якщо ні, то неодмінно уві сні суджений дасть напитися.

Господар:    Хлопці, щоб ви не сумували на наших вечорницях, ми для вас різні ігри придумали. Давайте пограємо у гру «У мішках»! Для цього створимо дві команди по чотири учасники. Агов, хлопці, хто і спритніший? Котрий гурт переможе, то отримає в'язанку бубликів,

Господиня:    Наступний конкурс теж для хлопців. Як ви вважаєте, що є гордістю для козака. Звичайно ж шаровари, і чим ширші, тим краще. І чи знаєте ви скільки всього може козак у шаровари заховати? А от ми зараз перевіримо. Конкурс «Веселі шаровари». (Дівчата тримають шаровари, а хлопці повинні якнайбільше закинути повітряних кульок).

Чути стук у двері, заходить Циганка Мигляс Д

Господар:  Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину.

Циганка:  Дякую, що запрошуєте, а не гоните.

Господиня: Та що ви? Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити?

Циганка:         Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Тож давайте я вам краще загадки загадаю. А ви спробуєте відгадати. Ось послухайте.

1.         Що в світі найсильніше? (Вода).

2.         Що в світі найскоріше? (Світло).

3.         Скільки в небі зірочок? (Як у морі піску).

4.         Скільки в морі піску? (Як трави на землі).

5.         Скільки ж трави на землі? (Як проміння в сонця).

6.         Скільки ж проміння в сонця? (Як думок у людини).

7.         Рукавом махнув — дерево зігнув. (Вітер)

8.         Бажаний гість замість цукерок дрова їсть. (Вогонь).

9.         Він скрізь: у полі, в саду, а в дім не попаде, і я тоді лиш з дому йду, коли вже він не йде. (Дощ).                                                                                                                                  Гітара

Циганка:   Не злічити того всього, що є на думці у людини, потішили ви мене . А чи ж знаєте ви яких пісень?

Господар:    Знаємо. А давайте заспіваємо. «Ніч, яка місячна» - під гітару»

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман.
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман.

Став чарівний ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осочині
Листя пестливо тремтить.
Ген на стрункій та високій осочині
Листя пестливо тремтить. .

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар,
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.                                                                               Музика

Засадко: Що це ми зажурилися, нумо позмагаймося, хто кого переспіває?

Пісня «Сіяв мужик просо»

Сіяв мужик просо,
Жінка каже – мак. (2)
Ой так чи не так,
Нехай буде з проса мак!
Злапав мужик рибу,
Жінка каже – рак. (2)
Ой так чи не так,
Нехай буде з риби рак!
Купив мужик чіпець,
Жінка каже – сак. (2)
Ой так чи не так,
Нехай з чіпця буде сак!
Злапав мужик сойку,
Жінка каже – шпак. (2)
Ой так чи не так,
Нехай буде з сойки шпак!
Купив мужик штани,
Жінка каже – фрак. (2)
Ой так чи не так,
Нехай буде з штанів фрак!

Дівчатка (хором): Ми вас переспівали.

Господиня.  Ну й ви мене розвеселили. А чи знаєте ви, що давньою українською традицією було гостре слово усмішки? А ну, хто першим почне розповідати?

Киричук: Ми гуляли, веселились.

               Усім весело було.

Кот: Вечорниці завершились

                 І, здається, все пройшло.

Засадко: Ні, так просто не проходить,

               В серці струночка бринить.

               Про Андріїв – вечір спогад

Разом. В нашім серці буде жить!!!

Пісня «І в нас, і в вас хай все буде гаразд»

Вчитель:    От і добігає кінця наше сьогоднішнє свято. Ми щиро вдячні вам, що прийшли до нас. І на закінчення хочемо пригостити вас варениками. Які ж вечорниці без вареників. (Пригощаємо усіх присутніх варениками).